Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вимощувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вимощувати
Берлін: Українське слово, 1924

Вимоща́ти, ща́ю, єш и вимо́щувати, щую, єш, сов. в. ви́мостити, щу, стиш, гл. Выстилать, выстлать, устилать, устлать. Клоччєм вимощала. Шевч. 348. Порплиться.... курка на гнізді. Вимощує, підмощує, смиче, обсмикує. Мир. ХРВ. 88. Трупом гатки й байраки вимощували. К. Кр. 27.