Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/винагороджувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
винагороджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Винагоро́джувати, жую, єш, сов. в. ви́нагородити, джу, диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу.... — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.