Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виникати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виникати
Берлін: Українське слово, 1924

Виника́ти, каю, єш, сов. в. ви́никнути, ну, неш, гл. 1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Перед матінков Божов ружа проквітаєт, а з тої ружи пташок виникаєт. Гол. II. 7. 2) Слѣдовать, послѣдовать.

Ви́никати, каю, єш, гл. Исходить, всюду заглядывая. Туди ник, сюди ник, — увесь двір виникає, а діла не робить. Харьк.