Словарь української мови (1924)/винишпорити

by Борис Грінченко

◀ винитися

Словарь української мови Борис Грінченко В винишпорити

винищити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́нишпорити, рю, риш, гл. 1) Переискать, перешарить по всѣмъ закоулкамъ. Тут же тобі така дітвора, шо все винишпорить. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. 2) Разыскать, выискать, найти.