Словарь української мови (1924)/винувати

by Борис Грінченко

◀ виношуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В винувати

винуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Винува́ти, ну́ю, єш, гл. Обвинять, винить. Бо як тії припутні полетять, тебе будуть, орлику, винувать. Радом. у. Нікого не винуйте, я нікого не виную, одного Петра, він зробив мені цю шкоду. Канев. у.