Словарь української мови (1924)/випадок
| ◀ випадковий | Словарь української мови В випадок |
випалити ▶ |
|
Ви́падок, дку, м. Случай. Пішло́ на ви́падок. Пошло на бѣду. Ном. № 1768. Ви́падком ви́пасти. а) Случиться. Випадком випало дуже добре. Рк. Левиц. б) Пойти прахомъ. А щоб йому випадком випало. Ном. № 3681. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. Ном. № 13477. Ви́падком. Случайно.