Словарь української мови (1924)/випереджати
| ◀ випелешити | Словарь української мови В випереджати |
виперти ▶ |
|
Випереджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. ви́передити, джу, диш, гл. Опережать, опередить, обгонять, обогнать. Ну, тепер, — каже чорт, — хто кого випереде, того буде пані. Рудч. Ск. I. 68.