Словарь української мови (1924)/випливати

by Борис Грінченко

◀ виплив

Словарь української мови Борис Грінченко В випливати

виплигнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Виплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́пливти и ви́плисти, пливу, веш, гл. Выплывать, выплыть. Випливає з води мати. Шевч. 24. Випливає щука. Рудч. Ск. II. 105. Виплив човен з очерету. Із за лісу, з-за туману місяць випливає. Шевч. 150.