Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/випорювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випорювати
Берлін: Українське слово, 1924

Випо́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́пороти, рю, реш, гл. 1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 11064. 2) Только сов. в. Выпороть, высѣчь. На всі боки випоров. Ном. № 4020.