Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/випруджувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випруджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Випру́джувати, джую, єш, сов. в. ви́прудити, джу, диш, гл. Изгонять, изгнать, выискивать, выискать (о насѣкомыхъ-паразитахъ). Випрудив нужу. К. ПС. 143.