Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вир

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вир
Берлін: Українське слово, 1924

Вир, ру, м. Водоворотъ, омутъ. Взяли жидівочку та під білі боки, розмахали і кинули та у вир глибокий. Гол. Ум. Виро́чок.