Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вирачкувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вирачкувати
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́рачкувати, кую, єш, гл. Излазить на четверенькахъ. Як упущу починок, і нема нікого — поки то намамраю! Иноді всю хату вирачкую. Сим. 236.