Словарь української мови (1924)/вирло

by Борис Грінченко

◀ вирлач

Словарь української мови Борис Грінченко В вирло

вирлоокий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́рло, ла, с. 1) Дышло коннаго привода. 2) Длинный рычагъ, которымъ поворачиваютъ вѣтряныя мельницы. Рк. Левиц. 3) Ямка? Комін і грубка — се були чорні вирла в печищі. Г. Барв. 20. 4) мн. Ви́рла. Глаза на выкатѣ.