Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/висвистувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
висвистувати
Берлін: Українське слово, 1924

Висви́стувати, тую, єш, сов. в. ви́свистати, щу, стиш, гл. 1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Стор. I. 206. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, якої зна. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку. Мил. 98.