Словарь української мови (1924)/висвистувати
| ◀ висвистати | Словарь української мови В висвистувати |
висвищака ▶ |
|
Висви́стувати, тую, єш, сов. в. ви́свистати, щу, стиш, гл. 1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Стор. I. 206. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, якої зна. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку. Мил. 98.