Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/висвічувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
висвічувати
Берлін: Українське слово, 1924

Висві́чувати, чую, єш, сов. в. ви́світити, чу, тиш, гл. 1) Только несов. в. Свѣтить сильно. (Місяць) висвічував на все небо. Мир. Пов. I. 145. Рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом. Мир. ХРВ. 50. 2) Пояснять, объяснять, объяснить. 3) Въ картахъ: вскрывать, вскрыть козыря.