Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/висипати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
висипати
Берлін: Українське слово, 1924

Висипа́ти, па́ю, єш, сов. в. ви́сипати, плю, пеш, гл. 1) Высыпа́ть, высыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів. Стор. МПр. 41. 2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску. 3) Высыпать, появляться, появиться во множествѣ. Висипали запорожці — лиман човни вкрили. Шевч. 49. 4) Насыпать, насы́пать. Та висип же, мила, високу могилу. Мет. 98. 5) Усыпа́ть, усыпать.