Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/висипляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
висипляти
Берлін: Українське слово, 1924

Висипля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́спати, плю, пиш, гл. 1) Спать, проспать извѣстное время. День виспать, а ніч у карти програть. О. 1861. X. 151. Виспав усю ніч. Константиногр. у. 2) Только сов. в. Пріобрѣсть что спаньемъ. Виспав коваля і бондаря. Ном. № 11325.