Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/висмоктувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
висмоктувати
Берлін: Українське слово, 1924

Висмо́ктувати, тую, єш, сов. в. ви́смоктати, кчу, чеш, гл. Высасывать, высосать. Довго держав він чарку коло рота, висмоктував останню крапельку. Левиц. I. 137. Висмоктав з самого серця кров. Стор. МПр. 32.