Словарь української мови (1924)/височити

by Борис Грінченко

◀ височиня

Словарь української мови Борис Грінченко В височити

височінь ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Височи́ти, чу́, чи́ш, гл. Поднимать на высоту, дѣлать высокимъ. Ой не хвалися, да березонько, не ти свою кору да вибілила, не ти сеє листє да широчила, не ти сеє гиллє да височила. Гол. III. 158.