Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виставати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виставати
Берлін: Українське слово, 1924

Вистава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. ви́стати, стану, неш, гл. 1) Быть достаточнымъ ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку. Ном. № 4884. 2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає. О. 1862. IV. 25. 3) Выдаваться, выдаться впередъ, выступить.