Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/висукувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
висукувати
Берлін: Українське слово, 1924

Вису́кувати, кую, єш, сов. в. ви́сукати, каю, єш, гл. Высучивать, высучить. Пріська сидить на днищі, висукує та виводе нитку за ниткою. Мир. Пов. I. 134.