Словарь української мови (1924)/виторочувати

by Борис Грінченко

◀ виторочити

Словарь української мови Борис Грінченко В виторочувати

виточити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Виторо́чувати, чую, єш, сов. в. ви́торочити, чу, чиш, гл. 1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех. 2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочит землю. Вх. Лем. 398.