Словарь української мови (1924)/виторочувати
| ◀ виторочити | Словарь української мови В виторочувати |
виточити ▶ |
|
Виторо́чувати, чую, єш, сов. в. ви́торочити, чу, чиш, гл. 1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех. 2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочит землю. Вх. Лем. 398.