Словарь української мови (1924)/виточувати

by Борис Грінченко

◀ виточна миш

Словарь української мови Борис Грінченко В виточувати

витратити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вито́чувати, чую, єш, сов. в. ви́точити, чу, чиш, гл. 1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Стор. МПр. 90. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточила! Г. Барв. 364. 2) Выгрызать, выгрызть (о мышахъ, червяхъ). Миші виточили дірки в хлібі. 3) Точить, выточить (на токарномъ станкѣ). Шух. I. 304. 5) Выкатить (изъ сарая). Я виточу висага і в нього запряжу. 6) — брехню́. Врать, соврать. Константиногр. у.