Словарь української мови (1924)/витрушувати
| ◀ витрушування | Словарь української мови В витрушувати |
витрушуватися ▶ |
|
Витру́шувати, шую, єш, сов. в. ви́трусити, шу, сиш, гл. 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — са́жу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.