Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/витуряти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
витуряти
Берлін: Українське слово, 1924

Витуря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́турити, рю, риш, гл. Прогонять, прогнать, вытѣснить, выгнать. Як би дідову дочку витурити з дому. Рудч. Ск. II. 55.