Словарь української мови (1924)/витуряти

by Борис Грінченко

◀ витурлити

Словарь української мови Борис Грінченко В витуряти

витушка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Витуря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́турити, рю, риш, гл. Прогонять, прогнать, вытѣснить, выгнать. Як би дідову дочку витурити з дому. Рудч. Ск. II. 55.