Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вихитувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вихитувати
Берлін: Українське слово, 1924

Вихи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́хитати, таю, єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191.