Словарь української мови (1924)/виходитися
| ◀ виходити | Словарь української мови В виходитися |
виходько ▶ |
|
Ви́ходитися. См. Вихожуватися.
Вихо́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́ходитися, джуся, дишся, гл. 1) Выростать, вырости, взлелѣяться. А дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька. МВ. I. 150. 2) Оправляться, оправиться (отъ болѣзни), окрѣпнуть. Г. Барв. 342. Бичок уже став вихожуваться — нога гоїться. Зміевск. у. Ще не дуже після родин виходилась. Кв. I. 207.
Вихо́дитися, диться, сов. в. ви́йтися, деться, гл. безл. 1) Только несов. в. Выходить. А з дверей виходилось на один широкий ґанок. Федьк. 2) Выходить, выйти, случиться. Пішли, — аж не так вийшлося. О. 1862. VI. 59.