Словарь української мови (1924)/вихорити

by Борис Грінченко

◀ вихор

Словарь української мови Борис Грінченко В вихорити

вихоритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́хорити, рю, риш, гл. 1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Мир. Пов. I. 14. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі. Мир. Пов. I. 112.