Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вичитувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вичитувати
Берлін: Українське слово, 1924

Вичи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́читати, таю, єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. I. 92). І ще багацько.... звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. I. 289. 2) Произносить, произнести при чтеніи. Як його вичитувать треба? О. 1862. I. 69. 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почав вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.