Словарь української мови (1924)/виявлювати
Зовнішній вигляд
◀ виявити | Словарь української мови В виявлювати |
виявляти ▶ |
|
Вия́влювати, люю, єш, гл. = Виявляти. Радощів своїх нікому не виявлює. Г. Барв. 454. Пишучи у Київ у такім гарячім тоні, я виявлював себе аж надто виразно. К. ХП. 11.