Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виявлювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виявлювати
Берлін: Українське слово, 1924

Вия́влювати, люю, єш, гл. = Виявляти. Радощів своїх нікому не виявлює. Г. Барв. 454. Пишучи у Київ у такім гарячім тоні, я виявлював себе аж надто виразно. К. ХП. 11.