Словарь української мови (1924)/вовкувати

by Борис Грінченко

◀ вовконог

Словарь української мови Борис Грінченко В вовкувати

вовкуватий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вовкува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть волкомъ. Не перестане, мабуть, князь поти князювати, поки вовк вовкувати. К. Бай. 39. Він почує своє ім'я святе вовкулакуючи, дак і годі вовкувати, бо то не прирожденний вовк, а зроблений. Г. Барв. 453.