Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/воживо

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
воживо
Берлін: Українське слово, 1924

Во́живо, ва, с. Проводъ, проведеніе куда либо (человѣка). За воживо ж поміркувать у грека Фоки зговорились. Мкр. Г. 32.