Словарь української мови (1924)/волити
Зовнішній вигляд
◀ волинянин | Словарь української мови В волити |
воличок ▶ |
|
Во́лити, лю, лиш, гл. Хотѣть, желать. Ой чи волиш, Бондарівно, та мед-вино пити, а чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити? Нп. Во́лити во́лю. Исполнять желаніе. На чіїм возі сидиш, того й волю воли. Посл. Уже ж мені та й надокучило твою волю волячи. Чуб.