Словарь української мови (1924)/волокти

by Борис Грінченко

◀ волоком

Словарь української мови Борис Грінченко В волокти

волоктися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Волокти́, чу́, че́ш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189.