Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/волочок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
волочок
Берлін: Українське слово, 1924

Волочо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ волок. Браун. 39. Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш. Мнж. 88. 2) Цилиндрическая склянка на снуркѣ, которой вынимаютъ изъ бочки водку для пробы. Сим. 96. Горілку, то що, возять у Січ.... Привезеш горілку, то й прийде купувать і зараз бере волочок, тягає, сам п'є і душ десять частує. ЗОЮР. I. 156.