Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вороб'я

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вороб'я
Берлін: Українське слово, 1924

Вороб'я́, б'я́ти, с. 1) = Гороб'я. 2) Маленькій ребенокъ (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб'я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб'ятко на руках держить. Гол. I. 116.