Словарь української мови (1924)/воювати

by Борис Грінченко

◀ воювання

Словарь української мови Борис Грінченко В воювати

воюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Воюва́ти, вою́ю, єш, гл. Воевать. Коли б, Боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном. № 4636. Яким мечем воював, таким і поліг. Ном. № 7085. Мене хочуть воювати. Рудч. Ск. II. 10. Царь царя потугою воює. К. Бай. 26.