Словарь української мови (1924)/вівчарик
Зовнішній вигляд
◀ вівчаренко | Словарь української мови В вівчарик |
вівчарити ▶ |
|
Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. отъ вівча́рь. 2) Родъ игры на свирѣли. 3) Бекасъ. Закигикала над ними чайка.... висвистував вівчарик. Стор. I. 126.