Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відати
Берлін: Українське слово, 1924

Ві́дати, даю, єш, (вім, віси́, вість), гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду. Мет.