Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відбиватися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відбиватися
Берлін: Українське слово, 1924

Відбива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відби́тися, діб'ю́ся, б'єшся, гл. 1) Отбиваться, отбиться. Од троянців одбивались. Котл. Ен. VI. 62. 2) Удаляться, удалиться, отдаляться, отдалиться, отбиться. Від роду відбилася. Чуб. V. Тут родилася, тут хрестилася, у чужую сторононьку да й відбилася. Мет. 3) Отражаться, отразиться. В прозорій воді відбиваються золоті верхи. Левиц. 4) О кобылѣ: случиться съ жеребцомъ. Шух. I. 211.