Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відбріхуватися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відбріхуватися
Берлін: Українське слово, 1924

Відбрі́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. відбреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Кв. I. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796.