Словарь української мови (1924)/відважуватися

by Борис Грінченко

◀ відважувати

Словарь української мови Борис Грінченко В відважуватися

відвал ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відва́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. відва́житися, жуся, жишся, гл. 1) Отвѣшиваться, отвѣситься. 2) Отваживаться, отважиться, осмѣлиться, рѣшиться. От я не відважуся сказати йому. Давно вже хотів він признатись, що жонатий, та не признававсь. Далі одважився: треба! МВ. (О. 1862. I. 78).