Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відвильнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відвильнути
Берлін: Українське слово, 1924

Відвильну́ти, ну́, не́ш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу. Пирят. у.