Словарь української мови (1924)/відволожувати

by Борис Грінченко

◀ відволожити

Словарь української мови Борис Грінченко В відволожувати

відволожуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відволо́жувати, жую, єш, сов. в. відволо́жити, жу, жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Вас. 153, 176. Треба табак одволожити. (Залюбовск.). 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Лавр. 113. См. прим. при словѣ Відволога.