Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/віджимати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
віджимати
Берлін: Українське слово, 1924

Віджима́ти, ма́ю, єш, сов. в. віджа́ти, відіжму́, меш, гл. Выкручивать, выжимать, выжать мокрое бѣлье. А дівка — чорнявка порається у другій хаті — віджимає сорочки. Рудч. Ск. II. 151. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.