Словарь української мови (1924)/відзволяти

by Борис Грінченко

◀ відзволити

Словарь української мови Борис Грінченко В відзволяти

відзволятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відзволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відзво́лити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить, выручить. Рудч. Ск. I. 138. Отто одзволив (од чортів) він сина. Драг. 51. Ти одзволив нас од смерти. Рудч. Ск. I. 120.