Словарь української мови (1924)/відказувати
| ◀ відказати | Словарь української мови В відказувати |
відказуватися ▶ |
|
Відка́зувати, зую, єш, сов. в. відказа́ти, жу́, жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: „воистину воскресе“, побажай чого: так і станеться. Ном. № 289. Ішов козак дорогою: „помагай-бі, женче!“ Вона ж йому відказала: „Здоров бувай, серце!“ Нп. 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.