Словарь української мови (1924)/відличка

by Борис Грінченко

◀ відлити

Словарь української мови Борис Грінченко В відличка

відличний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відли́чка, ки, ж. Знакъ, которымъ отмѣчаютъ, отмѣтка. Дружки, як молодому пришивають квітку, (співають): Ой дай, мати, голку, ще й ниточку шовку, — пришити квітку, ік зятеві одличку. Грин. III. 485.