Словарь української мови (1924)/відлучатися

by Борис Грінченко

◀ відлучати

Словарь української мови Борис Грінченко В відлучатися

відлучний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відлуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. відлучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається. Мет. 127. У дорозі не можна відлучитися від товаришок. Зміев. у.