Словарь української мови (1924)/відлітати

by Борис Грінченко

◀ відліт

Словарь української мови Борис Грінченко В відлітати

відліч ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відліта́ти, та́ю, єш, сов. в. відлеті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлетѣть. Пташки у вирій одлітають. МВ. II. 8. Од Цариграда-города ясний сокіл одлітає. КС. 1882. X. 495. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати. Рус. Дніст.